Перечитала тільки що цей ЖЖ.
Я нічого майже не пам"ятаю з нього, наже кудись вирізали все. Коли я перечитувала щоденники на дайрі.ру, то в мене не було такого відчуття, я згадувала свій стан, почуття, ситуації.. а тут - просто стерто.

Читаю запис і не розумію про кого я писала його.. Тільки дочитавши і поглянувши на дату зрозуміла.
А я не пам"ятаю, що писала це, що думала це, що знала наперед як воно вийде. Бо ж так і вийшло - відпустила і втратила. Але забула про дотики, погляди, ніжність - стерто. Пам"ятаю тепер тільки напряг, тільки як намагалася перевчити, як він намагався зробити те ж саме але зі мною.. А виявляється, що я ще до того знала як воно вийде, відчувала...

Мої вітання! Я знову в прямому ефірі! Щоправда ненадовго..
Дуже хочеться перечитати усіх за всі півроку. що мене не було, так зовсім немає часу.

Власне, хочу показатися, що ще жива.. Хотіла ще з днем народження привітати одну людину, та сумніваюсь, що вона сюди загляне)

ну, все.. бувайте! Я за вами сумую ;)

якось моторошно на душі.
Та що з мене взяти?
Усе некдобре. Погано в університеті, погано в гуртожитку - це все з адміністративної частини.
А ще погано просто мені. Я б із задоволенням поплакала трохи, але це відчуття вже давно - скільки днів, а точніше ночей, я вже збираюся взяти і випустити сльоза наззовні?
Він мене вбиває, в прямому розумінні цих слів. Ще кілька днів тому після розмови з ним я приходила до кімнати ну зовсім ніяка і ще й весь ранок така ходила. А потім...нічого, ну зовсім. ну так то й так. зараз знову мабудь починається отой стан, коли погано.
ну зо йому варто було посмситися зі мною? ні. Як це розуміти я подумаю після, на тверезу голову (а хіба ж я написала б перша някби пьяна не була?), а зараз мені образливо з того, що він не поговорив зі мною. ну з ким мені поговорити про те, що моє колишнє кохання траждає, а мені від цього не краще стає, а тільки гірше?
Що то взагалі за дивні стосунки в нас? що за дивне ставлення до мене в нього? Начебто й не байдужий, а поводить себе...
А я не можу розібратися. Він мене, можливо, і цікавить тим, що я не можу зрозуміти його. Та хіба легше від того, що я це збагну нарешті?
Дивні стосунки.
він каже, що не вміє любити. Що я порушую його ідеальний устрій життя. Що я ламаю всі його ідеали.Що я неправильно роблю те й те. А ще так лагідно обіймає, так ніжно цілує і так пронизливо двиться. Так пригортає до себе, наче кожного разу бачить востаннє.
Я кажу, що вже не памьятаю як любити. Кажу, що закрила своє серце для всіх. Що меня загалом неважливий він. І так швидко тану коли він поряд. Переймаюся, коли він не зі мною. Мені не вистачає його турботи, навіть його докорів.

А між тим, коли він не зі мною, я це відчуваю, він готовий знов повернутися до стерильної ідеальності. Я відчуваю, що коли я поряд він просто не може бути байдужим. А коли його немає, я відчуваю, що втрачаю його, що за цей час він може твердо вирішити, що я йому не потрібна, як я колись вирішила, що мені не потрібне кохання...

ой мамо, як же я тут давно не була!
Ну, власне кажучи, повернулась я :) Ненадовго звичайно, але сподіваюся, що вже на місяці нікуди зникати не буду. Маю надію, що буду з'являтися кожні два тижні.

За той час, що мене небуло, сталося звичайно дуже багато. Надто багато для одного постингу, тож я і не буду вас грузити дуже :)

Я навчаюся, відпочиваю і навіть таке буває, що нічого не роблю :) то моє улюбленне зайняття і найрідше :)

Сумувала за інетом, але швидко відвикла, тому мабеть і не дуже рвалася сюди на справі, а зараз знову тут - і наче й не уходила нікуди :) усе таке рідне.. Піду читати друзів )))

З цього дня записи в журналі бачитимуть тільки друзі.

(Якщо раптом трапиться таке, що ви хочете читати його, але в друзях вас все ще немає - пишіть коментарі)